Українські аграрії – розвиток заради інвестицій

Українські аграрії – розвиток заради інвестицій

Сільське господарство в Україні розвивається. До такої аксіоми починають звикати не тільки українці, а й світ. За міжнародні інвестиції все ж доводиться боротися. Процеси, що відбуваються в аграрному бізнесі, наразі повільно але набирають обертів у такій боротьбі.

 Трактором чи плугом

Згідно з даними агропорталу «Латифундист», загальна кількість придбаних Україною тракторів у першому півріччі 2013 року складає 674 штуки. Серед шести представлених брендів сільськогосподарської техніки лише один виходець з постарадянського простору. Здебільшого наші аграрії купують саме закордонну техніку.

Від потужних агрохолдингів до фермерських господарств  − сільгоспвиробники обирають американські, голандські чи німецькі трактори. Така тенденція спостерігається лише останні роки.  За даними УКАБ у 2012 році насичення ринку технікою від сусіда лишається  конкурентно спроможним. Проте аграрії відмовлятися від МТЗ та Білорусів не поспішають. Співвідношення ціни та якості ймовірно грає меншу роль, ніж – вартості обслуговування та навчання персоналу.

Найпопулярнішими ж серед брендів виявилися трактори John Deer. Серед 17 областей України, де проводилося дослідження найчастіше цього року обирали техніку саме американського виробника.

Володимр Пуршега, клієнт-менеджер компанії «Механік», офіційного диллера John Deer, говорить, що така насичення рику американською технікою пов’язана з політикою компанії виробника. «John Deer  - це якість, підтверджена роками, її апріорі довіряють. Компанія має централізовану систему сервісних баз, що надають їй диллери, для обслуговування клієнтів 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Крім того, Україна з потенціалом до розвитку є відкритим та прогресивним ринком. Аграрії вдосконалюють й техніку, адже хочуть отримувати гарні прибутки, використовуючи при цьому мінімальні ресурси. Так, витрати на техніку можуть бути непомірно великими, якщо така техніка не має стандартів якості. Крім поломок та простоїв, вона й не є настільки ефективною порівняно з технікою перевірених компаній», − стверджує Володимир.

Оновлення та заміна

Міжнародні виробники техніки створюють й бюджетні версії машин. Так, на виставці у Берліні було презентовано трактор John Deere 6B, який для багатьох господарств стане альтернативою білоруським 80-сильним машинам, а також новий універсальний трактор серії 6M.

«John Deere розширює асортимент тракторів малого та середнього розміру, складається тепер із семи нових продуктових лінійок з Мангейма: від тракторів самої малогабаритної серії 4M до компактних серій 6MC/6RC. Тільки в сегменті 80-120 л. с. компанія пропонує 27 нових моделей », − заявив на відкритті заходу Leaping Ahead віце-президент з продажів і маркетингу Deere & Company Крістоф Віггер. (за інформацією latyfundist.com)

Закордонний бізнес наближається до України створенням ще й сервісних центрів. Цілодобовий сервіс, доставка запчастин з мінімальною затримкою та виїзд фахівців: кваліфікованих механіків, клієнт-менеджерів. До такої уваги прихильні всі, але ж запчастини, обслуговування та машина загалом відлякують ціною.

Володимир Лупул, фермер з Чернівеччини, працювати з технікою світового виробництва почав нещодавно. Говорить, що лише декілька сезонів збирав на перший трактор.

«Маємо вже декілька машин іноземних, різниця очевидна. Лякало спочатку чи варто витрачати такі кошти, проте моє рішення себе виправдало. Зараз економлю: підрахував минулорічні витрати звів із сьогоднішніми. Навіть із не найновішою моделлю німця (техніки німецького виробництва) є далі куди йти. Ми от вже додали ще одну з систем точного виробництва», − ділиться Володимир.

Нові розробки для нової техніки

З початком реалізації на ринку міжнародних брендів українцям дали випробувати й нові примочки до такої техніки. Від «Autotreck», яка є лідером продажів, до систем замірів полів, паралельного кермування і т.д.

Експерти називають системи точного землеробства – життєво необхідною оптимізацією ресурсів. Запевняють також, що витрати на такі системи швидко окупаються, адже тільки за їх допомогою в роботу можна ефективно включити всі ресурси виробництва.

Проте й задоволення не з дешевих навіть з урахуванням всіх переваг. Тому аграрії ще й активно використовують банківські послуги: беріть техніку та такі новинки в лізинг.

Українська техніка – бути?

Українці зберігають потуги до розвитку виробництва техніки на власних теренах. Корпорація «Сварог Вест Груп» протягом 2013-2015 років планує інвестувати $ 10 млн у модернізацію ВАТ «Шепетівський завод культиваторів» (Шепетівка, Хмельницька область). За даними прес-служби компанія хоче відновити виробництво сільськогосподарської техніки та обладнання.

«Головна мета - це поєднання високотехнологічного практичного досвіду корпорації з потенціалом провідних світових виробників агротехніки по створенню лінійки сільськогосподарської техніки для Precision Agriculture», − зазначив Андрій Гордійчук, директор корпорації.

Та українці займатися випуском власних машин займатися планують лише до тих пір поки не знайдуть потужного іноземного інвестора. Наразі в планах модернізація старого заводу, випуск запасних частин та нескладної обслуговуючої техніки.

Конструктори Харківського тракторного заводу розвивають власне не новий напрям. Вони створили полегшену модель трактора-кабріолета, щоб наблизитися за ціною до китайських конкурентів. За ціною трактор на 10 тис. грн дешевше базової моделі з кабіною. У тракторі перероблені коробка передач, платформа. За словами конструкторів, машина згодиться і в комунальному господарстві, і для робіт в полі, повідомляє програма «События» на телеканалі Україна. Почати серійний випуск трактора-кабріолета планують у жовтні.

«Китайські міні-трактори все одно можна купити дешевше. Клієнтів завод будемо залучати якістю і доступним сервісом. Потрібно й нам розвиватися», - визнає головний конструктор ХТЗ.

Без фінансування українські ідеї можуть лишитися продуктивними лише у бізнес-планах.

Люди та ідеї

Українські реалії підігнати під шаблон ти х же європейських вдається з натугою. Нова техніка потребує серйознішого підходу. Тепер трактористу потрібно не тільки вміти керувати трактором, на якому їздив ще його дід, а розібратися у складній машині, що нагадує кабіну літака. Компанії намагаються налагодити процес навчання трактористів з досвідом, та й молоді, яка так само вчиться на техніці 30-40 річної давнини. Процес тривалий та чи лише навчанням єдиним.

«Високі ідеї» не спрацюють, стверджує партнер з консалтингу в агробізнесі BDO Consulting Олександр Ничипорук, потрібно також забезпечити гідну заробітну плату.

«Якщо тракторист отримує 1000 доларів, то він думає про місію компанії. Але якщо він отримує 150 доларів на місяць, то він буде думати, як йому злити 2 відра солярки з цього трактора, щоб продати, а розмови про корпоративну культуру закінчаться на порозі центрального офісу », - упевнений експерт.

Інвестувати в людей лише ідеї – не єдиний вихід для вдалої розбудови бізнесу. Купити найліпшу техніку не значить, що вона одразу приноситиме прибуток. На тому ж таки тракторі має бути людина впевнена у завтрашньому дні. З цим переважно агрохолдинги борються одним вистрілом. Створюючи робочі місця та надаючи соціальну допомогу регіону, прив’язують краян до бізнесу.

Як заявив журналу «Репортер» Андрій Кошиль, президент асоціації «Земельний союз України», тотальне пияцтво населення сіл України стає однією з найголовніших проблем аграрних холдингів. Крадіжки, обман власника – рух, що став звичним для українського села.

«Цей злам відбувся ще за радянської влади ... Вони тільки й роблять, що заздрять тим, у кого гроші є. Іноді із заздрості труять худобу. Село - це давно не вогнище традицій, релігійності та моралі », − вважає експерт.

 Побоюючись власних же працівників малі фермерські господарства, на думку експерта, тому й купують техніку в Білорусі. Вона дешевша як при купівлі, так і при обслуговуванні. Може ліпше задовольнити потреби власника бізнесу, враховуючи те, хто на ній працюватиме.

Господарськими кооперативам та дрібним фермерам дешевше працювати за старою схемою, та як довго вона протримається. Набравшись іноземного досвіду українські лідери виробництва все частіше зустрічають супротив та нерозуміння саме виробничників.

Надія Кравченко