Експорт в ЄС: з чого розпочинати?

Однією з частин процесу наближення України до ЄС  є створення Зони вільної торгівлі, тобто взаємне відкриття ринків. У  зв’язку з цим актуальним є  питання, що на практиці це означатиме для українського виробника та як почати експортувати свою продукцію до Євросоюзу.

21 березня цього року було підписано першу частину Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом – політичні положення.
У найближчому майбутньому ЄС обіцяє підписати й економічну частину, міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета очікує, що це станеться у наступні півроку. За своїми масштабами Угода про Асоціацію зачіпає багато сфер політичного й економічного життя країни, та для того, щоб вона почала працювати необхідно виконати низку зобов’язань, причому для цього також існують певні часові рамки.

Текст угоди звісно розповідає про значні переваги для українського виробника,зокрема і сільськогосподарського сектору, під час виробництва і експорту продукції до країн ЄС. Це і безмитний доступ до найбільшого ринку збуту, і поліпшення законодавства і клімату для бізнесу  та інвестицій, переваги для малого та середнього бізнесу.  Але українське виробництво для цього має відповідати усім правилам та нормам ЄС, стандартам захисту праці та навколишнього середовища. Всі ці адміністративні та правові зміни можуть призвести до збільшення видатків та інвестицій для реформування виробництва. Окрім того відкриття ринку означатиме збільшення конкуренції.

Інфографіка "Текстів"

Українське сільське господарство матиме найбільші переваги для експорту товарів в ЄС, зі вступом економічної частини Угоди в дію ввізне мито до ЄС одразу зменшиться майже на 83%, ще на 2% протягом наступних десяти років, а на решту вводитимуться нульові  тарифні квоти, на які потрібно подавати заявки. Для експортування товарів до країн ЄС також необхідно пройти їх сертифікацію, для цього в Україні створюватимуться незалежні агенції на кшталт тих, що функціонують у Європі, та видані ними сертифікати також мають котуватися за кордоном. Але загалом документ Угоди обіцяє пришвидшити процедуру сертифікації а весь процес отримання дозволів і виходу певного товару на ринок займатиме не більше півтора року.

Тарифні квоти на експортну продукцію можна знайти тут.

Саме по собі отримання квот на вивіз товарів до ЄС не означає відкриття ринку та успішний експорт, оскільки більшість підприємств, окрім кількох виробників курячого м’яса, яєць та яєчного порошку досі не відповідають європейським стандартам. Наприклад дві третини молока, що виробляється Україні стандартам не відповідають, в ньому часто містяться шкідливі для імунітету антибіотики, а в інших молочних продуктах – пальмова олія.

Для того,  щоб без проблем отримувати усі дозволи на експорт продуктів сільського господарства до Євросоюзу Україна має наблизити своє законодавство у сферах умов утримання тварин, санітарних та фітосанітарних заходів до законодавства ЄС. Кожен регіон, в якому вирощуються тварини і рослини має  отримати статус такого, що є вільним від хвороб, шкідників та шкідливих організмів.

Необхідно створити чіткий механізм контролю  за умовами утримування тварин – щоденна перевірка, якість кормів, усі щеплення та хвороби мають фіксуватися. Мають бути враховані і мінімізовані всі небезпеки, що можуть впливати на якість продукції та умови життя тварин. Для цього необхідно складати план біозахисту тварин, виконання якого контролюється ветеринарною службою.  Остання є українським органом,  тому задля визнання її компетенції ЄС може проводити власні перевірки.

Щойно всі вищеперераховані норми і законодавство наближені до стандартів ЄС, Україна має звертатися до країни-імпортера для визнання еквівалентності . Після отримання такого запиту остання має розпочати перевірку усіх стандартів протягом трьох місяців і оголосити результат протягом  року. У разі визнання еквівалентності протягом наступних трьох місяців імпортер має вжити всіх необхідних заходів для початку торгівлі товаром, дотримання усіх стандартів якого було визнано.

У короткостроковій перспективі виконання всіх вимог є довгою та затратною процедурою. Великі АП підприємства мають більше шансів з нею впоратися. Та в результаті їх дотримання з часом українські виробники мають підвищити стандарти якості та ефективність виробництва, модернізувати його. Це та підвищення конкуренції покращить умови і на внутрішньому ринку, зокрема буде вигідним  для споживачів.

Використані джерела: 1,2,3,4.

Дар'я Москалевич