Захороняти чи утилізувати, що вигідніше?

Зображення "Агроманії"

У законі про відходи виведено декілька дієслів стосовно того, що можна робити з відходами тваринницького господарства. Зокрема, нас зацікавили два з них: оброблення (перероблення) та захоронення відходів.

Зазначимо, що утримання великої кількості тварин пов’язане з ризиком перевантаження ґрунту необробленим рідким гноєм, що може призвести до серйозних екологічних проблем: забруднення підземних і поверхневих вод, утворення зон засолення грунту, забруднення ґрунтів насінням бур'янів, зниження врожайності сільськогосподарських культур, підвищення концентрації нітратів у продуктах землеробства та погіршення їх якості за іншими показниками.
Найбільші втрати спостерігаються, коли гній вивозять у невідповідний час. Перенасичення навколишнього середовища викидами аміаку викликає особливо великі проблеми для зон житлової забудови.

Згідно зі змінами до Закону «Про відходи» 2010 року – захоронити залишки виробництва можна за тарифом 18 гривень за тонну. Тобто, якщо корова продукує приблизно 40 кілограмів гною щодня, то в рік за сто голів треба буде заплатити біля 26 тисяч гривень. Водночас залежно від того як підприємство позбавляється залишків виробництва залежатиме споживча вартість для суспільства продукту який виробляє підприємство. На відміну від захоронення відходів можна продумати більш раціональне використання залишків виробництва, можливо навіть мати від цього доход. При цьому ціни на відходи повинні бути нижчими від цін на відповідну повноцінну сировину і матеріали як мінімум на величину витрат по доведенню їх до товарного вигляду у виробника і додаткових витрат споживача, пов'язаних з їх використанням; ціни на відходи повинні забезпечити вищу рентабельність виробництва готової продукції з відходів, ніж з повноцінної сировини.

Схема переробки органічних відходів на біогазових установках

Існує альтернатива – переробка гною у добрива. Для успішного ведення конкурентоспроможного тваринницького господарства дуже важливо грамотно, екологічно безпечно і економічно доцільно організувати процес утилізації відходів. Гній є значним за об’ємом супутнім продуктом тваринництва, та потенційно – універсальним біодобривом. У світі поширені різні технології утилізації гною, і для кожної ферми є своє оптимальне рішення. Після того як з технологією визначились можна переходити до розмежування твердої та рідкої фракції гною . Далі обидві фракції обробляють окремо.

Станом на 2011 рік вироби з гною – аміачна селітра сягнула позначки близько 3 тисяч гривень за тонну. Вартість твердих біодобрив становить 2,2 тисяч гривень за тонну, а рідких – 45 гривень за тонну. Тоді як собівартість – 1,6 гривень за тверді та 3,25 гривні за рідкі відповідно.                         

Євгеній Карась